Ще донедавна ролі ракет і дронів розподілялися просто. Ракета злітала, долітала до цілі й зникала, а дрон виконував завдання та повертався на базу, щоб наступного дня зробити те саме. Баражуючі боєприпаси почали стирати цю межу, а тепер з’являються апарати, для яких одноразовість стає не властивістю конструкції, а лише одним зі способів застосування. Саме такий дрон представила американська компанія Ideal Aerosmith.
Підхід має сенс, бо армії водночас намагаються збільшити кількість безпілотників і зменшити вартість кожної місії. Дорогі дрони ризиковано відправляти над добре захищеною територією, бо втрачати їх болісно. Дешеві «літаючі бомби» розв’язують проблему лише частково, адже кожен виліт означає мінус одну одиницю на складі. Troublemaker намагається знайти щось посередині.
Майже 1400 км без аеродрому
Troublemaker належить до безпілотників класу Group 3 і має розмах крил близько 4,57 м. За даними виробника, він тримається в повітрі понад 10 годин, несе до 13,6 кг корисного навантаження і долає понад 750 морських миль, тобто більш як 1380 км. Це не черговий маленький FPV-камікадзе з дальністю в кілька кілометрів, а значно більша тактична платформа для розвідки, далекого спостереження, імітації інших загроз і ударів.
Додайте GSMinfo до джерел у Google News Щоб бачити наші публікації у своїй стрічці новин
Злітна смуга йому не потрібна. Дрон запускають з катапульти або спеціально обладнаного автомобіля, а після завдання він сідає на лижу. Тож працювати з ним можна з тимчасових позицій чи висунутих баз, де будувати аеродром неможливо або недоцільно. Виробник окремо згадує експедиційні та морські сценарії.
Повертатися не обов’язково
Головна особливість проявляється в кінці місії. Якщо Troublemaker веде розвідку чи слугує приманкою, його можна повернути й використати знову. Якщо ж ситуація вимагає удару, той самий апарат може піти в атаку як дрон односторонньої дії.
Тобто військовим не треба перед стартом обирати між розвідником і апаратом, який загине разом із ціллю. Рішення пожертвувати дроном залежить від завдання й цінності об’єкта. Якщо знищувати апарат не потрібно, він повертається, а якщо наприкінці маршруту виявлено важливу ціль, він може атакувати її як звичайний камікадзе.
Це вписується в ширшу тенденцію. Дедалі частіше йдеться не про створення найдосконалішої машини, яку треба берегти за будь-яку ціну, а про баланс між можливостями, вартістю та кількістю доступних апаратів.
Відкриті питання
Компанія позиціонує Troublemaker як техніку для концепції attritable warfare, тобто достатньо цінну, щоб її повертати, але й достатньо дешеву, щоб втрата не ставала катастрофою. Проте ціну одного дрона Ideal Aerosmith не розкриває, тож оцінити, чи вдався цей компроміс, поки неможливо. Так само компанія згадує можливість застосування в роях, але не розповідає про рівень автономності, архітектуру зв’язку та стійкість до радіоелектронної боротьби, а саме ці деталі вирішальні в реальному бою.
Ключова цифра це 20 дронів на тиждень
Найцікавіше, можливо, не сам літак, а завод. Ideal Aerosmith уже збудувала 26 апаратів і випускає приблизно два на тиждень. За словами представників компанії, наявні потужності дозволяють за потреби збільшити випуск до 20 дронів на тиждень. Проєкт має спонсора в Департаменті ВМС США, але великого виробничого контракту поки немає.
Українська війна найкраще показує, чому темпи виробництва важать не менше за характеристики. Українські далекобійні дрони регулярно уражають цілі на відстані понад тисячу кілометрів, і їхня ефективність тримається насамперед на масовості. Зброя, доступна в кількох десятках екземплярів, часто важить менше, ніж простіша система, яку можна виробити сотнями. Якщо Ideal Aerosmith справді наблизиться до 20 апаратів на тиждень без різкого подорожчання, саме виробництво, а не дальність у 1400 км, може стати головною перевагою Troublemaker.
