Про дрони, штучний інтелект і роботів на полі бою пишуть багато, але здебільшого йдеться про конкретну техніку. Цього разу цікавішою виглядає менш ефектна новина. Китай почав перебудовувати під ці технології всю систему військової підготовки.
30 вересня в структурі Інженерного університету сухопутних військ Народно-визвольної армії Китаю створили Коледж безпілотної та інтелектуальної інженерії. Поруч з’явилися ще два коледжі для сержантського складу, які займаються підтримкою бойових дій та обслуговуванням техніки. Водночас Національний університет оборони в Сіані відкрив коледж дисциплінарного контролю, права й політики. Це свідчить, що Пекін паралельно з технічною модернізацією бореться з корупцією та зловживаннями в армії.
Найфутуристичніше звучить перший коледж. Він має готувати кадри для роботи з дронами, автономними системами, робототехнікою, сенсорами, зв’язком та використанням ШІ під час ухвалення рішень. Два інші напрями не менш важливі. Один готує спеціалістів із підтримки поля бою, зокрема зв’язку, розвідки, інженерії та радіоелектронної боротьби, а другий відповідає за утримання дедалі складнішого озброєння й електроніки в бойовій готовності.
Додайте GSMinfo до джерел у Google News Щоб бачити наші публікації у своїй стрічці новин
Саме тут закінчуються гучні обіцянки й починається справжня армія. Дрон з алгоритмом чудово виглядає на показі, але на фронті його треба заряджати, ремонтувати, підключати до мережі, забезпечувати даними, захищати канал зв’язку й вписувати в систему командування. Чим «розумнішою» стає армія, тим більше їй потрібно технічних фахівців. Тож роботизація не означає «менше людей». Вона означає більше людей з іншими навичками.
Ці плани з’явилися не у вересні 2026 року. Китай давно говорить про одночасну механізацію, інформатизацію та «інтелектуалізацію» війська. Рік 2027 має принести виконання завдань до століття армії, до 2035 року Пекін хоче загалом завершити модернізацію оборони, а до середини століття побудувати армію світового класу. У липні Сі Цзіньпін закликав посилити військове застосування безпілотних технологій і поступово створювати інтелектуальну військову систему. Автор оригіналу називає нову структуру ще одним пазлом поруч із китайською системою Atlas, яка поєднує розвідку, вибір цілей, пускову установку та рій дронів в єдиний ланцюг.
Сам навчальний заклад не розв’яже проблем надійності ШІ, стійкості до завад, безпеки зв’язку та відповідальності за бойові рішення. Невідомо й те, наскільки ефективно нові кадри використовуватимуть у реальних частинах. Між програмою навчання й перевагою на війні лишається велика прірва.
Для України ця тема не абстрактна. За оцінками Kyiv Post, навесні 2026 року в Силах безпілотних систем служило близько 15 тисяч людей, а загалом в Україні було від 25 до 40 тисяч операторів і пілотів дронів. Переважна більшість пілотів тепер проходить підготовку в спеціалізованих школах, а не вчиться на ходу. Українські освітні програми теж розвиваються, зокрема на бакалаврській програмі «Безпілотні літальні апарати» у Львівській політехніці.
