Штрихкод з’явився ще у 1974 році, а QR-код — у 1994-му. На перший погляд здається, що стара “смугаста” технологія вже давно мала б зникнути. QR-код значно розумніший: він може містити тисячі символів, посилання, реквізити, інформацію про товар, партію, термін придатності та навіть частково відновлюватися, якщо зображення пошкоджене.
Але звичайний штрихкод досі залишається головним інструментом у магазинах, супермаркетах і на складах. І причина не лише у звичці.
Головна причина — гроші
У магазинах по всьому світу вже встановлені мільйони сканерів, які читають саме класичні лінійні штрихкоди. Це дешеве, просте й дуже надійне обладнання, яке може працювати роками.
Для зчитування QR-кодів потрібні вже не звичайні лазерні сканери, а фотосканери з камерою та обробкою зображення. Вони дорожчі, а для великої торгової мережі заміна обладнання на всіх касах і складах може обійтися у величезні суми.
Крім того, касові програми, складський облік і логістичні системи десятиліттями будувалися навколо короткого цифрового номера, який зашифрований у штрихкоді. Переналаштувати все це одразу — складно, дорого і ризиковано для бізнесу.
Штрихкод простіше “врятувати” вручну
Ще одна важлива перевага штрихкоду — цифри під ним. Якщо етикетка трохи пошкоджена, забруднена або погано надрукована, касир може просто вручну ввести номер товару.
З QR-кодом так не вийде. Він може містити довгий набір символів, посилання, службову інформацію або складні дані. Ввести все це вручну практично неможливо.
Саме тому навіть при використанні QR-кодів часто доводиться залишати поруч короткий цифровий код. А це зменшує головну перевагу QR — економію місця на етикетці. Особливо це помітно на маленьких упаковках, де й так бракує простору для маркування.
QR-коди зручні, але мають ризики
QR-коди активно використовують не лише бізнес і виробники, а й шахраї. Один із популярних способів обману — підміна справжнього QR-коду на фальшивий. Такі схеми можна зустріти на парковках, у кафе, біля платіжних сервісів або на рекламних матеріалах.
Людина сканує код, переходить за посиланням і може потрапити на підроблений сайт, де в неї намагаються вкрасти гроші, банківські дані або особисту інформацію. Такий вид шахрайства називають квішингом.
Звичайний штрихкод у цьому сенсі безпечніший для покупця. Він не відкриває сайт, не запускає платіж і зазвичай містить лише номер товару в базі магазину.
У них різні завдання
Штрихкод і QR-код не зовсім конкуренти. У магазині головне — швидкість. Касир проводить товар перед сканером, і код зчитується майже миттєво. Для великого супермаркету навіть частки секунди мають значення, бо вони впливають на черги.
QR-код краще підходить для інших задач. Його можна використовувати для покупців: додати посилання на сайт виробника, інструкцію, рецепт, акцію або інформацію про походження товару. На складах QR-коди зручні, коли потрібно зберігати більше даних: партію, серійний номер, дату виробництва чи термін придатності.
Тому найближчими роками найімовірніший сценарій — співіснування двох технологій. На упаковках можуть одночасно друкувати і старий штрихкод для каси, і новий двовимірний код для додаткової інформації.
Міжнародна організація GS1 просуває перехід до двовимірних кодів, але повна заміна не буде швидкою. У світі вже надруковані мільярди етикеток зі звичайними штрихкодами, а не всі магазини готові одномоментно міняти обладнання.
Тому штрихкод ще довго залишатиметься частиною повсякденного життя. Він простий, дешевий, надійний і чудово виконує свою головну функцію — швидко ідентифікує товар на касі.
