За часів існування СРСР виросли цілі покоління, які, намагаючись вижити в умовах дефіциту та низького рівня життя, засвоїли певні побутові звички. Багато з них були продиктовані бажанням зекономити, і нерідко ці “звички бідності” передавалися дітям. Часи змінилися, і те, що раніше було нормою, сьогодні може викликати здивування або навіть сором.
Звички економії та “відкладеного життя”
Деякі звички, які були абсолютно нормальними за радянських часів, сьогодні втратили свою актуальність або навіть виглядають дивно.
Звички, що передавалися з покоління в покоління:
- Штопати шкарпетки. Хоча ощадливість сама по собі не є вадою, раніше це було продиктовано не турботою про екологію, а виключно необхідністю економії. У сучасному світі, коли можна легко придбати нові шкарпетки, штопання здається пережитком минулого.
- Спрощувати рецепти. Через постійну відсутність необхідних продуктів, господині змушені були замінювати інгредієнти, що призводило до бідного та одноманітного раціону, заснованого переважно на картоплі.
- Сушити білизну у дворах та вибивати килими. Залізні конструкції для сушіння білизни досі зустрічаються, але вивішування особистих речей на загальний огляд чи вибивання килимів на вулиці зараз сприймається як дивацтво. Більшість віддає перевагу сушильним машинам або хімчистці.
- Не носити нові речі. Купивши нову річ, її часто відкладали “на особливий випадок”, який міг так і не настати. Це стосувалося і сервантів, заповнених дорогим посудом, що використовувався лише на свята. Таке явище називають “синдромом відкладеного життя”, і сьогодні жити “тут і зараз” – це вже норма.
- Постійно дивитися телевізор. У багатьох будинках “зомбоящик” працював безперервно, що часто було способом боротьби з самотністю. Сьогодні це може викликати ніяковість, коли телевізор увімкнений під час спілкування з гостями.
- Їхати на дачу. Дача була не місцем відпочинку, а необхідністю вирощувати їжу, щоб доповнити мізерний раціон. Фактично, це нагадувало панщину – працювати на заводі, а потім ще й на власній ділянці.
- “Спорт для дітей і спортсменів”. Уявлення про те, що спортом можна займатися лише до 18 років, а потім треба стати “дорослою і серйозною людиною”, призводило до низької фізичної активності серед дорослого населення.
- Не проявляти бізнес-ініціативу. Будь-які спроби “щось продати” часто сприймалися як сором та ознака бідності, адже торгівля асоціювалася зі “спекуляцією”. Це гальмувало розвиток підприємливості.
- Куріння і пияцтво при дітях. Це було нормою життя, тоді як зараз такі дії є ознакою безкультур’я і засуджуються суспільством.
- Прати пакети. Це дуже показова звичка, що свідчить про глибоку бідність. Прати та повторно використовувати одноразові речі – це вже не економія, а відчай.
Ці звички, хоч і були вимушеними у свій час, у сучасному контексті виглядають застарілими та, на думку багатьох, навіть соромними. Важливо усвідомлювати, як минуле впливає на нас, і прагнути жити повноцінно у сьогоднішньому дні.
-
-
-
-
