Через війну в Україні суттєво зменшилася кількість вихованців дитячих садків. Самі ж дошкільні заклади опинились на межі закриття. Чому так відбувається і що в країні планують робити із напівпорожніми садками та яслами?
Чому дитячі садочки порожніють?
Багатьом українцям, що народили дітей ще у довоєнний період, знайома «традиція» бронювати місце в садок ледь вийшовши з пологового. І справді, ще кілька років тому потрапити у дошкілький заклад, не вистоявши кількарічну чергу, було просто неможливо.
Зараз же усе з точністю до навпаки. Директори та вихователі готові приймати скільки завгодно дітей, проте групи заповнені в кращому випадку наполовину. І справа тут не тільки в зниженні народжуваності.
Чимало українців з початком війни емігрували до інших регіонів чи за кордон. А дехто просто боїться відпускати дитину в садок через постійні ракетні атаки та інші небезпеки воєнного часу. Саме тому із працюючих нині 8 812 дитячих дошкільних закладів більшість має суттєвий недобір вихованців. Ба більше, частина з них вже знаходиться на межі закриття.
17
Як вирішити питання простою дитячих садків?
Зараз за даними Мінюсту в Україні залишилося близько 750 тисяч дошкільнять. Причому найближчим часом їх кількість суттєво не збільшиться. Навіть навпаки, за прогнозами еспертів до 2027 року дітей віком до 6 років у країні буде налічуватися лише 570 тисяч.
У зв’язку з такою тенденцією в Міносвіти пропонують три варіанти дій, аби уникнути закриття і зберегти хоча б примішення дитсадків та ясел:
- консервація, що являє собою збереження приміщень та усієї власності садків в недоторканому стані до моменту, коли в них знову виникне потреба;
- доукомплектація дошкільних закладів ще молодшими дітьми – від 3 місяців;
- диверсифікація дитсадків та ясел, тобто їх продаж чи приватизація із подальшим використанням (перетворення в молодіжні центри, дитячі гуртки, бібліотеки тощо).
Наразі остаточного рішення в Міністерстві ще не прийняли. Однак самі директори та працівники дошкільних закладів вважають найгіршим варіантом консервацію. Адже будівлі й матеріально технічна база, без постійного використання, дуже швидко стануть абсолютно непридатними. Тож це варіант нічим не кращий за остаточне закриття закладу.
