Турецький Ілон Маск: як зять Ердогана розвиває Bayraktar

Сільчук Байрактар ​​допоміг сімейному бізнесу досягти експортного виторгу $1,76 млрд, перетворити Туреччину на помітного виробника озброєнь та посилити її зовнішньополітичний вплив. Тепер засновника турецького «технонаціоналізму» пророкують на пост президента

Сельчука Байрактара, зятя президента Туреччини Реджепа Тайіпа Ердогана, західні ЗМІ називають людиною, яка «змінила вигляд сучасної війни», та «турецьким Ілоном Маском». The Wall Street Journal та інші видання вважають його потенційним наступником Ердогана на посаді президента Туреччини. США до такої перспективи ставляться серйозно – у серпні минулого року посол США в Туреччині Джеффрі Флейк запросив Байрактара на борт авіаносця “Джеральд Р. Форд” під час спільних навчань у Середземному морі.

Позиції Байрактара ґрунтуються на успіху бізнесу його родини. Ще 2000 року компанія Baykar Makina, заснована його батьком у 1980-х, зайнялася розробкою безпілотників, які згодом виявилися справжнім золотим дном і несподіваним козирем Туреччини у зовнішній політиці. У 2023 році експорт компанії досяг $1,76 млрд, що становило 32% всього експорту озброєнь республіки за минулий рік. Сам 44-річний Сільчук Байрактар ​​став людиною, яка сплачує найбільший прибутковий податок у країні. За даними на 2022 рік, він склав 564 млн. турецьких лір, що за середнім курсом ліри за рік дорівнювало приблизно $34 млн. Тепер мільярдер збирається розвивати проекти в космічній сфері. Але якими є його політичні погляди і чому його президентство може погіршити відносини Туреччина з росією?

Зліт Байрактару

Сільчук Байрактар, чоловік молодшої дочки Ердогана Сюмейє, має в Туреччині репутацію людини, якій вдалося перетворити країну на світового лідера у виробництві бойових дронів, а свою компанію — на найбільшого турецького експортера озброєнь. За оцінкою Bloomberg , Baykar, співвласником, головою ради директорів та технічним директором якої він є, стала ключовим елементом плану Ердогана створити в Туреччині самодостатню оборонну індустрію для проведення активнішої зовнішньої політики. Поки що це вдається — експорт дронів Bayraktar дозволяє Анкарі впливати на перебіг військових конфліктів у різних частинах планети.

Починалася історія цього бізнесу доволі скромно. Компанія Baykar Makina була заснована 1986 року батьком Сельчука Байрактара Оздеміром і спочатку займалася випуском автозапчастин. Проте вже тоді бізнес мав політичні зв’язки. Згідно з твердженнями у різних ЗМІ, Оздемір Байрактар ​​був близьким до Неджметтіна Ербакана, який у 1996–1997 роках був прем’єр-міністром Туреччини. Ербакан вважається першим главою уряду сучасної Туреччини, який був ісламістом. Він виступав за вихід Туреччини з НАТО та зближення з ісламськими країнами, зокрема з Іраном та Сирією. Залишити посаду прем’єра Ербакан змушений був через тиск військових. Він вважається політичним наставником нинішнього президента Туреччини Реджепа Таїпа Ердогана.

Конструювати безпілотники компанія розпочала у 2000 році. Випробування першого дрону з турецькою електронікою та програмним забезпеченням пройшли 2004-го. Тоді ж компанія презентувала свої розробки у Академії військово-повітряних сил Туреччини. У 2006 році було збудовано розвідувальний безпілотник Bayraktar Mini. Він був невеликим: розмах крил – 1,6 м, довжина – 1,2 м, вага 5 кг та кілограм корисного навантаження. Електродвигуни дозволяли йому триматись у повітрі одну годину. Запускався він із рук, керувався за допомогою ноутбука. Вже цей безпілотник почала закуповувати турецька армія, оскільки для розвідки на невеликій відстані він цілком підходив. У 2012 році почалося постачання цього дрону до Катару, сума контракту склала $2,5 млн. У 2007 році також був розроблений невеликий безпілотний вертоліт для ведення спостереження Malazgirt.

Зрештою, у 2014 році після успішних випробувань на озброєння турецької армії було прийнято ударний безпілотник Bayraktar TB2. Його прототип Оздемір Байрактар ​​присвятив Неджметтін Ербакану. Вже 2016 року ці дрони застосовувалися турецькими військами проти курдів на півночі Сирії в операції «Щит Євфрату», а 2018 року — в операції «Оливкова гілка» там же проти курдів, а також в інших операціях у регіоні. Згідно з оцінкою військових експертів, які компанія наводить на своєму сайті, використання цих безпілотників призвело до зниження втрат турецьких військ та скорочення термінів воєнних дій. Нарешті, під час конфлікту з сирійськими урядовими військами у 2020 році в провінції Ідліб, як стверджує компанія, Bayraktar TB2 вперше застосовувалися групами та знищували бронетехніку та системи ППО.

Bayraktar TB2 
(Фото: Tunahan Turhan / Keystone Press Agency / Global Look Press)

Виявилося, що Оздемір Байрактар ​​та його сини знайшли дуже перспективну нішу. Безпілотники були дешевшими за літаки і ракети, навчити оператора дрона можна було набагато швидше, ніж пілота військового літака, і обходилося це теж набагато дешевше. Bayraktar TB2 могла добу баражувати в небі, а при отриманні координат цілі швидко вирушали в потрібний район.

У 2018 році Bayraktar TB2 почали постачати на експорт. Першим експортним ринком, як і у випадку з Bayraktar Mini, став Катар. Цей безпілотник застосовувався у лівійському, карабахському та українському конфліктах. За даними компанії на березень 2024 року, Bayraktar TB2 було поставлено до 33 країн. Ще у 2021 році турецька армія отримала висотні дальні ударні безпілотники Bayraktar Akıncı з максимальною злітною масою 6 т. Тепер їх експортують уже до дев’яти країн.

Без іноземних компонентів

Свій бізнес Сільчук Байрактар ​​веде на західний манер — штаб-квартира його компанії на околиці Стамбула більше схожа на університет, ніж підприємство, що випускає озброєння. Співробітники ходять по території у джинсах та футболках та грають у волейбол на стадіоні компанії. Собі він створює образ конструктора-експериментатора. У соцмережі X (колишній Twitter) Байрактар ​​має 2,9 млн передплатників.

Технічними науками підприємець справді займався з юності. У Стамбульському технічному університеті у 2002 році отримав диплом бакалавра з електроніки та техніки зв’язку, потім вивчав електротехніку та системотехніку в Пенсільванському університеті. Потім у Массачусетському технологічному інституті займався розробкою алгоритмів для керування польотом безпілотних вертольотів. У 2007 році повернувся до Туреччини і зайнявся розробкою технологій для безпілотників у сімейній компанії, ставши того ж року її технічним директором. Займався архітектурою авіоніки безпілотників Bayraktar Mini, Bayraktar TB2, Bayraktar Akıncı, алгоритмами, що керували польотами, вбудованим ПЗ та іншими технічними питаннями. Сільчук Байрактар ​​любить розповідати, як вирушав у гори на південному сході Туреччини, де його безпілотники застосовувалися проти курдів для доопрацювання апаратів. Одному з турецьких журналістів він з особливою гордістю повідомив , що у безпілотниках, які випускає його компанія, немає іноземних компонентів.

У 2021 році після смерті батька, який був головою ради директорів Baykar, Байрактар-молодший зайняв пост, що звільнився. Наразі бізнесмен керує роботами зі створення «літаючого автомобіля» — квадрокоптера Baykar Cezeri, а також розробкою ударного безпілотника Bayraktar TB3, який зможе злітати з авіаносця, та реактивного надзвукового палубного БПЛА Bayraktar Kızılelma. Інша компанія Сельчука Байрактара, Fergani Space Technologies, працює над створенням низькоорбітальних супутників та модулів для переведення супутників на іншу орбіту. Нинішнього року він вперше потрапив до списку мільярдерів Forbes: статки Байрактара оцінюються в $1,2 млрд.

Bayraktar TB3 
(Фото: Ata Barış / CC BY-SA 4.0 / Wikimedia Commons)

За оцінкою Bloomberg , дрони дозволили Туреччині змінити на свою користь перебіг затяжних конфліктів з курдами на південному сході країни, а також у Північному Іраку та Сирії, та допомогли союзникам Анкари – Азербайджану та уряду Лівії у Тріполі. Постачання таких дронів можуть бути важливими для країн, які з тих чи інших причин не можуть отримати їх від США чи Ізраїлю. А це, стверджує військовий експерт Фабіан Хінц із лондонського Міжнародного інституту стратегічних досліджень, слова якого наводить Bloomberg , дозволяє Туреччині зайняти унікальну позицію на світовому ринку військових безпілотників. “Неважливо, союзник ви США або у вас з ними проблеми, ви можете купити [турецькі дрони], не зазнавши політичних витрат”, – говорить Хінц, маючи на увазі, що купівля озброєння у противників США, на відміну від їх придбання в Туреччині, союзника США щодо НАТО, викликала б негативну реакцію у Вашингтоні. За словами Хінця, зростанню експорту компанії сприяє і те, що вона погоджується на виробництво своїх дронів в інших країнах за ліцензією, а на такий перебіг інші виробники безпілотників часто не готові.

Сільчук Байрактар ​​каже про плани збільшувати виробництво та експорт для підвищення впливу країни за кордоном. За його словами, 82% прибутку компанії за останні два десятиліття вже надійшли за рахунок експорту. Байрактар ​​вважає, що нові безпілотники революціонізують військовий вплив Туреччини на просторі від Чорного моря та Кавказу до Східного Середземномор’я та Північної Африки. Дрони «дозволять Туреччині вести спостереження та завдавати точкових ударів на різних континентах завдяки збільшенню часу їхнього польоту та бойового радіусу дії».

«Технонаціоналіст»

Перспективи Сельчука Байрактара обійняти посаду президента привернули увагу до його політичної позиції. У статті в журналі Foreign Policy експерт із Туреччини Халіл Каравеллі описує політичні погляди Байрактара як «технонаціоналізм», який відрізняється від релігійного консерватизму Ердогана. За словами Каравеллі, майбутнє Партії справедливості та розвитку, яку очолює Ердоган, залежить від того, чи зможе вона об’єднати світських та релігійних націоналістів, яких загалом, згідно з опитуваннями, підтримують 75% виборців. Таке об’єднання певною мірою вже відбулося — із 2015 року союзником Партії справедливості та розвитку Ердогана стала права Партія націоналістичного руху.

Сільчук Байрактар, як вважає Каравелі, завдяки своєму «технонаціоналізму» міг би ще більше поєднати релігійних та світських націоналістів. Противники Ердогана виявилися менш чутливими до настроїв населення. Його основний конкурент на президентських виборах 2023 року лідер Республіканської народної партії Кемаль Киличдароглу заявляв, що для створення центру авіакосмічних досліджень у Стамбулі запросить американську компанію, а один із політичних союзників Киличдароглу у разі приходу до влади обіцяв позбавити Baykar держпідтримки.

На руку Байрактару, на думку Каравелі, грає і те, що різновид турецького націоналізму, якого він дотримується, не є антизахідним і відповідає інтересам Заходу. У молодості Байрактар ​​був, за власними словами , критично налаштований по відношенню до американської зовнішньої політики та захоплювався роботами її відомого критика, лінгвіста та філософа Ноама Хомського. У роки США вели війни в Афганістані та Іраку, що викликало протести в ісламських країнах. Проте з того часу багато що змінилося. «Продаж дронів Bayraktar країнам Центральної Азії та укладена у 2022 році угода між Туреччиною та Казахстаном про спільне виробництво дронів у Казахстані допомагають зменшити вплив Росії в цьому регіоні», — зазначає експерт.

До того ж, Байрактар ​​відомий заявами на підтримку України. А в лютому 2024 року його брат та CEO сімейної компанії Халук Байрактар ​​оголосив про початок будівництва під Києвом заводу з виробництва дронів. Серед інших зовнішньополітичних позицій Сельчука Байрактара є критика Ізраїлю за методи операції в секторі Газа. У жовтні 2023 року він оголосив, що його компанія пожертвує на гуманітарну допомогу мешканцям сектору $10 млн. Сільчука Байрактара нагороджено державними нагородами Азербайджану, України та африканської Республіки Малі.

Наступні президентські вибори мають відбутися у Туреччині у 2028 році. Ще перед попередніми, які відбулися у травні 2023 року, Ердоган заявив, що вони будуть для нього останніми. Власні діти нинішнього президента не вважаються його ймовірними наступниками, а чоловік старшої дочки Есри, колишній міністр енергетики, а потім фінансів Берат Албайрак, не має великого авторитету в країні. З посади міністра фінансів він пішов у 2020 році на тлі падіння курсу турецької ліри та інших проблем. Тож увагу аналітиків і привернув Сельчук Байрактар. Сам він стверджував, що не займається «активною політикою», проте не відкинув цього в майбутньому. «Моїм прагненням ніколи не було зайнятися політикою чи стати президентом, я хотів бути піонером турецької аерокосмічної індустрії, – пояснив він минулого року. — Але якщо цього вимагає боротьба за національні технології, я, звісно, ​​не побоюсь».

Згідно з прогнозами, світовий ринок військових безпілотників до 2030 року досягне $35,6 млрд. порівняно з $12,55 млрд. у 2022 році. Таке зростання відображає все більше використання дронів для різних військових операцій, не тільки для завдання ударів, але і для спостереження, а також транспортування вантажів. Лідерами ринку є виробники зі США, Ізраїлю та Китаю. За оцінкою старшого дослідника Стокгольмського міжнародного інституту досліджень проблем світу (СІПРІ) Пітера Веземана, слова якого наводить Bloomberg , турецькі безпілотники набагато поступаються продукцією американських компаній, однак і коштують значно дешевше. Згідно з даними, які наводить Spiegel, хоча ні за дальністю, ні за корисним навантаженням TB2 не може зрівнятися з американським дроном Reaper, але коштує він $5 млн, тобто приблизно в шість разів дешевше. Завдяки цьому TB2 став дуже привабливим для збройних сил невеликих країн.

Військові експерти, на яких посилається Spiegel, вважають, що безконтрольне поширення дронів робить конфлікти непередбачуваними. Від їхніх ударів у курдських районах страждають і мирні мешканці. Американський сенатор-демократ Роберт Менендес назвав постачання турецьких дронів «небезпечними, дестабілізуючими, загрожуючи миру та правам людини».

Exit mobile version