Дослідниця Лорен Рамлан з Массачусетського технологічного інституту (MIT) розробила пристрій і метод запуску гри Doom на кишковій паличці. Пікселі для гри були зроблені з клітин палички.
Клітини слугували чорно-білими пікселями, а для їхньої активації та світіння використовувався флюоресцентний білок. Зображенням, яке відтворювали “пікселі”, була заставка гри Doom.
“Пікселі” були поміщені в спеціальний пристрій, у якому клітини вирощували для забезпечення картинки роздільною здатністю 32х48. Однак головний мінус цієї “експериментальної” технології – час оновлення зображення.
За підрахунками Рамлан, щоб закінчити Doom, клітинам знадобиться не менше 600 років. Середній час проходження гри людиною становить близько 5 годин, а час відтворення одного кадру клітинами займав близько 8 годин 20 хвилин.
При цьому якихось виразних пояснень, навіщо потрібні подібні експерименти, поки що не було. Єдина “прийнятна” версія – культовість гри і концепція “Doom, що працює на всьому”. У різний час Doom запускали на холодильнику, вейпах, автомобілях, картоплі, тестах на вагітність, тостерах, касових апаратах.
