Якщо дивитися на звичайний спиртовий термометр, що визначає температуру повітря на вулиці, можна дізнатися, наскільки тепло за вікном у кожен конкретний момент часу. Такі термометри дають свідчення у реальному часі.
А ось ртутні медичні градусники, якщо їх не трясти, показують дані останнього вимірювання температури тіла. Щоправда, якщо навколишнє середовище не тепліше за людину. І справа тут в особливостях їх конструкції.
У медичних ртутних термометрів колба (щоправда, зараз її заповнюють не токсичною ртуттю, а нешкідливим галінстаном: 68,5 % галію, 21,5 % індія та 10 % олова) з вимірювальною трубкою з’єднується перемичкою-капіляром, через яку рідкий метал здатний проходити лише невеликими краплями.
Прохід через капіляр забезпечує сила, що породжується тепловим розширенням вмісту колби. А ось назад у колбу повернутися ця рідина не може, оскільки у вимірювальній трубці відсутній зворотний тиск.
Щоб термометр знову став придатний для роботи, слід докласти зовнішню силу. Тобто струсити.
