В Україні мобільні телефони стали набирати популярності на початку нульових років цього століття. Трохи поностальгуємо та згадаємо проблеми перших мобільних телефонів та стільникових мереж загалом.
Ціни – космос
Усі ціни вказувалися в умовних одиницях, які дорівнювали до 1 долара США. Тарифів із абонентською платою практично не було, вартість дзвінка була дуже великою. Але рятували тарифи, які мали захисний інтервал кілька секунд.
Скільки слів ми могли сказати за ці кілька секунд, а потім можна було зателефонувати ще раз. І це було абсолютно безкоштовно! Ранні тарифні плани також включали і платні вхідні. SMS повідомлення були дорогими і якщо потрібно написати довге повідомлення, то писали транслітом. Так більше вміщувалося.
Інтернет – теж
Якщо в мобільному телефоні був WAP браузер, то можна було вийти через нього в інтернет. Тільки швидкість залишала бажати кращого, та й сам пристрій дуже сильно гальмував при завантаженні сторінок. Вартість мегабайта була космічною. Добре, що важко було щось завантажити через дуже повільне з’єднання, а тарифікація була часто в кілобайтах.
Провайдери розуміли, що завантажити з мережі щось складно, і робили різні платні сервіси, де можна було завантажити смішні картинки та рінгтони. Багато різних сервісів надавалося за допомогою SMS: чати, знайомства, новини, погода. Теж не дуже дешево, але дешевше, ніж виходити через мобільне підключення.
Зв’язок – не скрізь
Базових станцій оператори мали замало. Метро, цокольні поверхи будівель – що глибше, то гірше ловило. А в місцях масового скупчення людей, наприклад, під час народних гулянь, то взагалі телефон показував «Немає мережі». На дачу взагалі мобільник не брали – у цьому не було сенсу, зв’язку за містом практично не було. Саме тому мобільники тих років часто мали довгу антену або навіть гніздо підключення для зовнішньої.
Також стільниковий телефон тих років бувало не ловив навіть у квартирі – особливо, якщо пройти всередину будівлі.
Проблема з передачею файлів
Навіть коли користувач мав мобільник із камерою, він ніяк не міг надіслати фотографії на комп’ютер. Жодної карти пам’яті, звичайно ж, не було, інфрачервоного порту теж. Була можливість під’єднати телефон через дата-кабель, але проблема була в тому, що його не було. Додавався просто зарядний пристрій без підключення до ПК. І це була велика проблема. А багато мобільників тих років так взагалі не мали ніякої можливості для передачі файлів, окрім як між пристроями через MMS (мультимедійне SMS). Трохи пізніше багато моделей стали мати інфрачервоний порт.
Пропрієтарні зарядні пристрої
Моделей мобільників було багато, але стандарту для зарядного пристрою не було. Залишившись без зарядника, неможливо було зарядити телефон. Також часто гнізда для зарядки дуже швидко виходили з ладу, як і самі блоки живлення тих років. Але телефони тримали заряд дуже довгий час.
-
-
-
-
