Якщо поглянути на карти, складені древніми цивілізаціями, то вони дуже примітивні. Навіть Римська імперія не могла похвалитися детальними та достовірними картами своїх провінцій.
І це зрозуміло. До аерофотозйомки було далеко. А із землі знімати достовірні плани місцевості ще не вміли. Проте, в пізнє Середньовіччя раптово карти стають дуже докладними та точними, майже невідмінними від сучасних.
Як же європейці зуміли створити такі достовірні плани місцевості без можливості подивитися на землю з висоти пташиного польоту? Чому за загальної нерозвиненості науки географічні карти вдалося швидко покращити? Яку роль в розвитку картографії зіграла колонізація Індії?
Переворот у картографії
До кінця XVI століття карти були дуже примітивними. Обриси узбереж можна було намалювати з деякою часткою достовірності, слідуючи вздовж них на кораблі. З картами суші все було дуже погано — кульгали і масштаб, і відповідність реальним відстаням, і контури кордонів. До того ж уявлення про плоску землю призводили до безлічі помилок при спробах зобразити поверхню планети на картах.
Карта світу Румольда Меркатора (син Герарда Меркатора)
Ситуація змінилася у XVI столітті, коли революцію у картографії зробив Герард Меркатор. Він придумав метод проекцій та основні географічних позначень.
Але деякий час технології Меркатора не набували належного поширення.
Що ж допомогло почати складати достовірні карти?
Триангулюй!
Несподівано до сплеску картографічних досліджень привели війни Нового часу. Держави Європи активно розпочали переділ світу. Нові кордони країн і завоювання колоній зажадали точних карт.
Тоді й почали активно використовувати метод триангуляції. За основу брали три точки височини. Вимірявши одну сторону трикутника та кути, вираховували площу трикутника та довжину інших сторін. Трикутник наносили на карту. Потім вибиралася четверта точка. З’єднавши її з однією стороною першого трикутника, отримували новий трикутник. Знаючи виміри попереднього трикутника, можна було розрахувати розміри нового трикутника та нанести його на карту. В результаті вся місцевість знімалася і наносилася на карту, як мережа з маленьких трикутників.
Геодезичний пункт триангуляції
У Європі височин було досить багато — пагорби, башти соборів, ратуші. Тому робота, спонсорована військовими, пройшла досить швидко. І європейці отримали точні карти.
А ось у колоніях виникли несподівані проблеми.
Від вежі до вежі
Основна метрополія – Британія була дуже зацікавлена у картографуванні своїх володінь. І насамперед перлини корони, далекої Індії.
Колонізаторам потрібні були точні карти для керування та будівництва доріг. Але на більшій частині Індії не було достатньої кількості пагорбів або веж. Тоді їх довелося збудувати.
По всій Індії стали зводити прості білі вежі. Технічно вони були не потрібні, але служили опорними вежами для триангуляції, дозволяючи отримати точну карту.
Робота затяглася надовго, але вона того вартувала.
Сер Еверест
Сер Джордж Еверест
Картографування Індії тривало 60 років. В результаті було отримано точну карту з маленьких трикутників, знятих між вежами. Так британцями вперше було виміряно дугу довготи та висота Гімалаїв.
Особливий внесок у роботу зробив географ з Уельсу Джордж Еверест. Під його керівництвом була вирахована висота Джомолунгми і доведено, що гора найвища на планеті. На подяку монархія звела вченого на лицарське звання і перейменувала Дмомолунгму в Еверест ще за життя географа. До речі, він був проти, вважав, що не варто міняти стародавню назву гори.
