Напевно ви помітили, що в комп’ютері найголовніший диск, на якому встановлена операційна система носить назву у вигляді літери C. Зрозуміло, що буква C в англійському алфавіті третя: A, B, C … Але чому C?
Справа в тому, що перші комп’ютері могли взагалі не мати жорсткий диск з тієї причини, що це було досить дороге задоволення.
На платі була мікросхема ПЗП, в якій і знаходилася операційна система за допомогою якої потрібно було запускати програми, які в свою чергу були на гнучких дисках, які ми називали «дискетами»:
На фото вгорі видно під цифрами 1 і 2 дисководи, які брали величезні 5.25 дюймові дискети:
На 5.25 дюймові дискети можна було записати, в залежності від технології: 160 кілобайт, 360 кілобайт (двостороння) або цілих 1.2 мегабайта інформації.
Тому перші дві букви A і B були зарезервовані під дисководи гнучких дисків. Пізніше, коли стали популярні жорсткі диски, вони почали носити назву C:, яка і дійшла до нас.
З метою сумісності з різними програмами дану політику так і не переглянули: у багатьох програмах може бути залізно вбита літера C: для пошуку потрібних модулів операційної системи. А всі решта диски після C можуть бути вже абсолютно будь-якими: другим жорстким диском, логічним томом, флешкою, фотоапаратом і т.п. Та й звикли ми вже що системний диск, це «диск ЦЕ».
-
-
-
-
