Нещодавно представники влади України приголомшили жителів країни звісткою про рішення продати державні банки «ПриватБанк» і «Ощадбанк» приватним інвесторам, причому стверджується, що це нічим поганим для вкладників це не обернеться. Але чи дійсно це так і побоюватися подібного повороту подій не варто?
Головні проблеми продажу – про що мовчать правителі
Новини про те, що «ПриватБанк» і «Ощадбанк» збираються продати, з’явилися ще два тижні тому. Точніше, остаточно продати планують лише «ПриватБанк», а акціями «Ощадбанку» лише планують «поділитися» з приватними партнерами, все одно залишаючись головним акціонером. Вкладників при цьому переконують, що з їх грошима, в разі чого, нічого не станеться, хоча з «Ощадбанком» уже почалася процедура передачі прав від держави в якийсь Фонд гарантування вкладів. Тимофій Милованов, радник Офісу президента, заявляє, що Фонд також є державним утворенням, і при його банкрутстві уряд гарантує компенсацію всіх грошових вкладів громадян. Представники НБУ, однак, розбавляють це бочку меду ложкою дьогтю, заявляючи, що вказаний паном Милованова факт ніде юридично не завірений, а в бюджеті такої норми немає. Однак не це найголовніша проблема.
Зараз на той же «Ощадбанк» покладено певна державна місія. Він зобов’язаний:
- виплачувати пенсії населенню;
- приймати комунальні платежі.
Обидві ці процедури виконуються з мінімальною комісією, щоб жителі країни не переплачували «жадібним банкірам». Однак чи будуть нові власники фінустанов настільки ж добрі і безкорисливі, щоб втрачати мільйони доходів, проявляючи альтруїзм і проводячи банківські операції з низьким навантаженням на громадян? Не кажучи вже про те, що цим самим пенсіонерам доведеться вчитися користуватися інтернетом, тому що практично напевно власник скоротить кількість фізичних відділень, якщо не прибере їх зовсім.
