Що таке пейджер? Гадаємо, що молоде покоління жителів планети, яке народилося після 2000-х років, в основному, навіть гадки не має, що це за штука?
Саме слово «пейджер» походить від англійського слова «to page» воно перекладається як викликати. Що, власне, відображає зміст цього електронного пристрою.
Пейджери носили в основному на ремені або на кишені, оскільки вони мали кліпси.
Пейджер мав вигляд невеликої пластикової коробочки розміром з шматок мила. Мав він невеликий екран, на якому відображалася текстова інформація.
Для чого пейджери були потрібні?
В Україні пейджери стали широко розповсюджуватися після 80-х років і в цілому, їх пікова популярність припадала на 1990-ті і до початку 2000-х років.
Тоді мобільні телефони і тарифи коштували дуже дорого і далеко не кожен міг дозволити собі таку «розкіш».
Однак, пейджер був модною і статусною річчю ділової людини. Вартість зв’язку і самого пейджера була доступною, особливо, в порівнянні з мобільними телефонами.
Пейджер дозволяв відправляти і приймати текстові повідомлення, відображалася там дата і час, був будильник, і навіть електронні ігри. На деяких можна було, наприклад: зберігати текстові замітки, дивитися новини, курс валюти, погоду.
Загалом, поряд з дисковим або касетним кишеньковим плеєром і електронним годинником, це був добротний атрибут щоб справити враження на інших і бути «сучасним».
А для ділових людей та компаній пейджер був важливим компонентом комунікації і зв’язку. Наприклад, можна було відіслати свою адресу електронної пошти або номер телефону, на який потрібно передзвонити.
Як працювали пейджери?
У великих містах розгорталися пейджингові мережі, певні компанії займалися саме цим. Вони обслуговували ці мережі та здійснювали зв’язок.
По місту встановлювалося обладнання схоже на базові станції для мобільного зв’язку, так створювалося покриття мережі в місті, з їх допомогою працювала пейджингова мережа.
Кожному пейджеру присвоювався унікальний номер-код, він був необхідний для передачі повідомлення на електронний пристрій.
Спочатку пейджери могли тільки приймати повідомлення, а найбільш наворочені ще й самостійно відправляти. Це вже було схоже на мобільний зв’язок, який вже активно розвився в той час і тому популярність пейджерів поступово згасала.
Щоб відправити повідомлення, потрібно було:
- Зателефонувати в компанію, яка обслуговує пейджингову мережу
- Повідомити оператору номер пейджера і текст повідомлення, який потрібно відправити
Пейджер – це, якщо говорити простою мовою приймач радіосигналу. Цей факт, до речі, визначав його переваги. Оскільки відстежити місце розташування радіоприймача практично неможливо, там немає передавача сигналу.
Ще з переваг пейджера був довгий час роботи, близько місяця від однієї батарейки. Не висока вартість зв’язку і самого електронного пристрою.
Пейджери пішли в минуле?
Можливо, для когось це і сумно, але так пейджери пішли в минуле, особливо, що стосується масового використання звичайними абонентами. Можливо, деякі структури або окремі радіоаматори досі продовжують використовувати ці електронні пристрої.
Пейджери, як нам здається, були перехідною ланкою до мобільних телефонів від стаціонарних. Свого часу вони були популярні і відпрацювали свою роль на сцені технологій.
З початку 2000-х років, як раз коли з’являлося нове покоління молоді, яке вже не застало пейджерів, почав розвиватися мобільний зв’язок, який ставав все дешевшим, а мобільні телефони ставали доступнішими.
Оскільки мобільний телефон відкривав набагато більше можливостей, він повністю закрив всі потреби абонентів і затьмарив собою пейджер.
Пейджер вже став виглядати як застаріла технологія, тому що перед тим, як відправити повідомлення потрібно було подзвонити оператору і продиктувати йому повідомлення. З пейджера не можна зателефонувати і відправити смс, як це можна зробити на мобільного телефону.
Крім іншого, самі компанії стали згортатися через відтік клієнтів і популярності пейджерів. У підсумку, пейджери пішли в минуле, а їм на зміну прийшли мобільні телефони.
