Нове дослідження показало, що мозок людей пенсійного віку рідше перемикається між різними станами активності, через що вони сприймають менше окремих «подій» за одиницю часу.
В експерименті використовувалися дані п’ятисот сімдесяти семи осіб у віці від вісімнадцяти до вісімдесяти восьми років, які дивилися восьмихвилинний уривок зі старого телесеріалу «Альфред Хічкок представляє» під назвою «Руки вгору!» («Bang! You’re Dead»). Під час перегляду учасникам робили функціональну магнітно-резонансну томографію, яка фіксувала зміни активності мозку.
Вчені виявили чітку закономірність: чим старшим був учасник, тим рідше його мозок переходив у нові стани активності. У літніх людей кожен такий стан тривав довше, ніж у молодих. «Це передбачає, що більш тривалі і, отже, менш часті зміни нейронних станів протягом одного і того ж періоду можуть сприяти тому, що літні люди відчувають час як такий, що проходить швидше», — пишуть автори роботи.
Це відкриття узгоджується з ідеєю, що сягає ще Аристотеля: чим більше помітних подій відбувається за певний період, тим довше він суб’єктивно відчувається. Мозок літніх людей реєструє менше «подій» у заданий проміжок часу, і це може слугувати поясненням того, чому роки пролітають все швидше.
Вчені пов’язують спостережувані зміни з процесом вікової нейронної дедиференціації. З роками різні області мозку стають менш спеціалізованими — наприклад, нейрони, які у молодих людей реагують виключно на обличчя, у літніх активуються і на інші об’єкти. Це узагальнення може ускладнювати розпізнавання меж між подіями.
Втім, лінгвіст Іоанна Шадура з Університету Марії Склодовської-Кюрі в Польщі нагадує, що ми сприймаємо час за двома шкалами. Суспільство ділить час лінійно на години і роки, а наша внутрішня шкала слідує логарифмічним законам. Для п’ятирічної дитини рік становить двадцять відсотків усього життя, а для п’ятдесятирічної — лише два відсотки, тому і особисте сприйняття часу у нас з роками лише прискорюється.
Хороша новина в тому, що літні люди можуть уповільнити суб’єктивний плин часу. «Вивчення нового, подорожі та участь у незвичайних заходах можуть допомогти зробити час більш наповненим у ретроспективі», — каже співавтор дослідження Лінда Герлігс з Університету Радбауд. «Але, можливо, ще більш важливими є значущі соціальні взаємодії та заняття, що приносять радість, які також сприяють більш повному відчуттю часу».
