За останні десять років чисельність пенсіонерів в Україні скоротилася на 1,8 мільйона осіб. Якщо у 2015 році пенсійні виплати отримували 12 мільйонів 147 тисяч українців, то станом на квітень 2025 року їхня кількість зменшилася до 10 мільйонів 331 тисячі. Ця тенденція є протилежною ситуації в європейських країнах, де спостерігається зростання як кількості пенсіонерів, так і їхньої частки у загальній структурі населення.
Причини скорочення та демографічні виклики
Скорочення чисельності українських пенсіонерів є наслідком низки факторів, включаючи тривалу війну, окупацію територій, проблеми у системі охорони здоров’я та інші демографічні виклики.
Основні причини демографічних змін:
- Кількість нових пенсіонерів. Цікаво, що кількість нових пенсій, призначених торік (436 тис.), майже не відрізняється від показника 2015 року (435,9 тис.). Це свідчить про те, що чисельність тих, хто вперше виходить на пенсію, залишається відносно стабільною, тоді як загальна кількість пенсіонерів стрімко зменшується.
- Гендерний розподіл. З кожних десяти пенсіонерів шість – жінки. Однак варто зазначити, що сотні тисяч чоловіків отримують пенсію до досягнення загального пенсійного віку – це військові, працівники силових структур, працівники шкідливих виробництв тощо. Отже, серед старших вікових груп (наприклад, 70-річних) кількість жінок-пенсіонерок може бути значно більшою, ніж чоловіків.
Критичне співвідношення та вимоги до стажу
Сучасна пенсійна система України функціонує за рахунок внесків працюючих громадян, які сплачують єдиний соціальний внесок (ЄСВ). В ідеалі, двоє працівників мали б утримувати одного пенсіонера. Таке співвідношення є умовним ідеалом, якого в поточних умовах в Україні досягти неможливо.
За даними уряду, “ідеальним” вважається співвідношення, за якого 10 пенсіонерів утримуються за рахунок 15 працівників. За такого розкладу бюджет Пенсійного фонду України можна було б збалансувати і забезпечити суттєве підвищення пенсійних виплат. Наразі 10,3 мільйона пенсіонерів утримуються за рахунок 10,6 мільйона працюючих. Це фактично співвідношення “один до одного”, яке оцінюється як критичне для стабільності пенсійної системи.
-
-
-
-
