Коли комп’ютер працює повільно – це неприємно, але ще гірше – дивитися на цінники нових апаратів або хоча б на комплектуючі для апгрейду старого системника чи ноутбука.
У мережі є багато порад, як прискорити комп’ютер без його, скажімо так, фізичного апгрейду, тобто без вкладення грошей. Сьогодні розглянемо способи «розгону» комп’ютера без його апгрейда, а також їхню ефективність.
Пункт перший. Чищення та обслуговування
Сподіваюся, ви знаєте, що комп’ютер треба обслуговувати? Якщо ні – бігом у сервіс! Процесор і відеокарта комп’ютера виділяють досить багато тепла, тож і той, і інший мають систему охолодження. Проблема в тому, що приблизно за рік активного використання комп’ютера її радіатор забивається пилом, що призводить до перегрівання і тротлінгу («аварійного» скидання частот, щоб CPU або GPU не вийшли з ладу через їхній перегрів).
І якщо раніше комп’ютер працював швидко, але останнім часом став шуміти і дуже довго «думати» (сучасні процесори і відеокарти можуть скидати до 90% своєї номінальної частоти, відповідно, на стільки ж падає і продуктивність), саме час згадати, коли ви його востаннє чистили.
Хоча варто пам’ятати, що троттлінг може бути наслідком не тільки забруднення системи охолодження, а ще й свідчити про її пошкодження (що рідко, але трапляється), або про неправильно підібрану потужність (система охолодження занадто слабка). В останньому випадку є сенс обмежити частоту або напругу процесора за допомогою Intel XTU/Ryzen Controller (залежно від того, який у вас процесор – від Intel або AMD), або через BIOS материнської плати комп’ютера.
На ігрових ноутбуках, наприклад, такий крок не просто не призводить до падіння продуктивності – він її збільшує, тому що зникає троттлінг, і замість «гірок» з постійним скиданням частот ми отримуємо трохи меншу, але стабільну частоту, і найчастіше ефект, зворотний очікуваному, тобто зростання продуктивності.
Пункт другий. Налаштування системи
Багато хто думає, що автозавантаження впливає тільки на швидкість запуску системи, але це не так. Точніше, так, програми з автозавантаження сповільнюють завантаження системи, але і після її запуску вони залишаються активними і від’їдають якусь частину системних ресурсів. Чим в автозавантаженні більше програм – тим сильніше вони навантажують комп’ютер, і якщо сучасна машина з цим завантаженням впорається, то ось старий апарат неминуче почне «замислюватися».
Щоб подивитися, які програми перебувають в автозавантаженні, натискаємо комбінацію клавіш Ctrl+Shift+Esc, після чого у вікні диспетчера завдань, яке відкрилося, вибираємо вкладку «Автозавантаження». Тут ми можемо побачити як стан програми (чи ввімкнено її автозапуск під час завантаження системи), так і приблизну оцінку впливу на швидкість завантаження Windows.
На комп’ютерах зі старою відеокартою має сенс відключити візуальні ефекти. Це, як правило, не прискорює роботу самої системи, але допомагає, якщо відеокарта не справляється з відмальовуванням інтерфейсу, тобто коли сама система начебто працює, але анімації відбуваються із затримкою, виглядають «рваними».
Для того щоб відключити візуальні ефекти, проходимо шляхом «Цей комп’ютер», вибираємо у верхньому меню «Комп’ютер», далі «Властивості системи», потім «Додаткові параметри системи», вкладка «Параметри швидкодії».
Windows дає змогу як відключати окремі ефекти, так і встановити пресет «Продуктивність» або «Найкращий вигляд». У першому випадку майже всі візуальні ефекти буде відключено, у другому – увімкнено. Заздалегідь скажу, що вимикати взагалі все немає сенсу, краще вимкнути тільки ресурсоємні опції. Серед яких:
- Тема Aero (особливо актуально для Windows Vista і 7);
- Відображення тіні під значками на робочому столі;
- Відображення тіні під курсором миші;
- Відображення тіні під активними вікнами;
- Анімація вікон під час згортання/розгортання;
- Анімовані елементи керування та елементи всередині вікна.
І звичайно, ви б не відкрили цю статтю, якби у вас у комп’ютері був SSD-накопичувач. Старі комп’ютери мали повільні HDD-диски, які сильно обмежують швидкість роботи системи. Якщо ви натискаєте на ярлик якоїсь програми, і комп’ютер починає «думати», проблема, скоріш за все, не в «залізі», тобто не в процесорі чи відеокарті, а в накопичувачі.
Ще гірше, коли дані на HDD-диску фрагментовані, тобто записані не на розташовані по сусідству сектори, а «абияк». На комп’ютерах з HDD таке трапляється доволі часто, і дефрагментація диска допоможе нам його прискорити. Для того щоб її запустити, достатньо вбити в пошук «дефрагментація», у Windows є вбудована утиліта для переміщення файлів.
Результат сильно відрізнятиметься залежно від того, наскільки дані були фрагментовані. Іноді процедура допомагає прискорити роботу системи мало не вдвічі, оскільки сильно зменшуються затримки дискової підсистеми.
Важливо: якщо у вас все-таки встановлений SSD-накопичувач, його такій процедурі піддавати не можна, оскільки контролер накопичувача сам розподіляє дані оптимальним чином, і дефрагментація нічого не прискорить, а тільки «з’їсть» якусь частину ресурсу накопичувача.
Іноді має сенс очистити диск від непотрібних файлів, особливо якщо він заповнений «під зав’язку». На диску зберігаються не тільки постійні файли, а й тимчасові, зокрема файл підкачки. Якщо на диску недостатньо місця, система працюватиме повільно і нестабільно, тож за можливості намагайтеся тримати заповненість накопичувача в «синій» зоні.
До слова, файл підкачки – потрібна річ, яка дає змогу звільнити частину оперативної пам’яті, щоправда, з поправкою на швидкість. По суті, це вивантаження даних з ОЗП на диск комп’ютера, що вимагає часу (диск працює набагато повільніше), і затримка доступу до таких даних значно вища.
Я рекомендую ввімкнути файл підкачки на найшвидшому диску в системі, але об’єм залишити «на розсуд системи», оскільки надто великий файл підкачки просто займатиме зайве місце, а надто маленький призведе до більшого споживання оперативної пам’яті системою, що дуже критично на комп’ютерах, в яких установлено менш ніж 8 гігабайт ОЗП.
Пункт третій. Розгін
Якщо продуктивності все ще замало, можна спробувати розігнати основні компоненти комп’ютера: процесор, відеокарту й оперативну пам’ять. Відеокарту має сенс розганяти, тільки якщо ви граєте в ігри, а ось розгін процесора, за умови, що саме він обмежує продуктивність, може дати «зайвих» 15-20% продуктивності, особливо якщо ми говоримо про Intel Core 2. Базовий розгін, без підняття напруги, не вимагає ніяких додаткових умов, так як тепловиділення і енергоспоживання компонентів залишаться на тому ж рівні.
Процедура розгону сильно відрізняється залежно від конкретного процесора і моделі материнської плати, так що шукати інформацію доведеться самостійно. Для цього спершу дізнаємося модель процесора (зробити це можна через диспетчер завдань, або через диспетчер пристроїв, або у властивостях системи, або за допомогою сторонньої програми), а також модель материнської плати (для цього можна використовувати програму AIDA64 або CPU-Z). Далі дивимося в інтернеті процедуру для конкретної материнської плати і повторюємо її.
У моїй практиці випадки, коли саме процесор обмежував продуктивність, були поодинокими, тож я б не рекомендував займатися розгоном, якщо самі не знаєте напевно, які параметри і на що впливають.
Усі кроки, описані в статті, в сукупності і залежно від випадку можуть як відчутно прискорити комп’ютер (аж до 50% за часом завантаження системи і до 80% під час відкриття програм), так і не дати взагалі жодного ефекту – усе індивідуально і залежить від параметрів конкретного комп’ютера або ноутбука. З іншого боку, встановлення SSD-накопичувача замість HDD змусить швидко працювати навіть дуже старий комп’ютер.
