Підлітковий вік ймовірно один з найскладніших. Відбувається не лише візуальне дорослішання дітей, а й чимало змін у їхньому організмі, що звісно ж впливає на гормональний фон, та як наслідок психоемоційний стан підлітка. Саме тому, часто батьки кажуть, що їхні діти з милих малюків перетворилися в озлоблених дівчат та хлопців, які агресують або навпаки замикаються у собі. Відвести підлітка до психолога — це також завдання з зірочкою, адже в такому віці часто будь-які пропозиції батьків сприймаються в штики. Однак ті юнаки й дівчата, що все-таки спілкувалися з лікарем у більшості випадків описують одні й ті самі проблеми. То що турбує молодь у віці від 12 до 16 років?
Психологи називають дві ситуації
Звісно, проблем, які можуть турбувати підлітків, дуже багато, однак психологи хочуть виділити дві з них.
Перша — це сварки між батьками. Підлітки не лише важко їх переживають, а й переймають цю поведінку на себе. Також домашні скандали часто провокують тривожність у дітей різного віку, а особливо у підлітків, які й так почуваються часто одиноко й вважають, що їх ніхто не розуміє.
«Сварки самих батьків при дітях — буквально підривають хитку довіру і якесь стабільне ставлення до світу у підлітків. І це дуже важко переживати людині, яка прямо зараз приймає рішення, якою їй бути. Так, завдання підліткового віку не тільки посваритися з батьками, але й вирішити, яким дорослим їм стати», — пояснюють психологи.
Друга ситуація — це постійні розмови про навчання. Особливо чим ближче до випускних класів. У дітей в цей період й так підвищена тривожність, вони відчувають тиск на себе, порівнюють себе часто з однолітками. А ще частенько не мають бажання вчитись, але розуміють, що це потрібно. Це теж сильно підриває їх моральний стан. Якщо ж батьки постійно питають про оцінки, критикують, сварять та ображають, то ситуація стає критичною.
«Знайдіть теми, про які ви говоритимете з вашими дітьми. Теми обов’язково абстрактні від навчання, іспитів і подальших перспектив з вступом у ВИШ. І порада всім батькам: якщо ви відчуваєте, що вам прямо хочеться чіплятися з претензіями до своєї дитини, можливо, вам самим не вистачає якоїсь підтримки від близьких людей», — підсумовує фахівець.
