Жінки, які змінили світ: 8 головних винахідниць

Винахідниця

Свято, яке сьогодні прийнято називати Міжнародним жіночим днем, виникло в 1910 році. Спочатку воно мало зовсім іншу назву, а саме День солідарності жінок у боротьбі за жіночі права та емансипацію. Уперше святкування відбулося в США 28 лютого 1909 року в пам’ять про страйк текстильних робітниць у Нью-Йорку роком раніше. З ідеєю міжнародного святкування виступила Клара Цеткін на Другій Міжнародній конференції соціалісток у Копенгагені 1910 року.

До 1914 року свято відзначали в різних країнах у різні дні. А з цього часу в багатьох державах як дату святкування встановили 8 березня. З 1975 року Міжнародний жіночий день увійшов до переліку свят, які прийняті ООН.

Спеціально до 8 березня нагадуємо і розповідаємо про видатних жінок, які винайшли, створили і відкрили явища, поняття і речовини, що стали звичними нам.

Ада Лавлейс

Ада Лавлейс, дочка відомого англійського поета Байрона, вважається першою програмісткою в історії. Незважаючи на те, що роки життя Ади припали на першу половину XIX століття, коли жінки рідко здобували освіту, британка досягла успіху в математиці та фізиці.

Перу Ади належить докладний опис першої у світі аналітичної обчислювальної машини, яку винайшов Чарльз Беббідж. Також у своїх працях Ада описала, як проводити обчислення чисел Бернуллі за допомогою аналітичної машини. Цей алгоритм визнається як перша програма, яка створена спеціально для роботи на комп’ютері.

У своїх записах Ада Лавлейс також високо оцінювала потенціал обчислювальних машин. Вона писала, що в майбутньому машини зможуть самостійно проводити математичні обчислення, створювати музику і писати картини.

Джозефіна Кокрейн

Походження Джозефіни Кокрейн визначило її подальшу долю. Батько американки, Джон Гарріс, був інженером-будівельником, а її дід, Джон Фітч, отримав патент на перший у США пароплав. Джозефіна продовжила славну сімейну справу та увійшла в історію як винахідниця першої механізованої посудомийної машини.

Перший екземпляр Кокрейн зібрала 1886 року разом зі своїм асистентом, механіком Джорджем Баттерсом. За кілька десятиліть до цього деякі інженери вже робили спроби створити посудомийну машину, але їхні зразки були недостатньо ефективні.

Машина Кокрейн працювала завдяки розташованому всередині мотору, який обертав колесо для того, щоб розбризкувати воду всередині корпусу. У пристрої вперше використовувався тиск води для процесу миття.

За свій винахід Джозефіна отримала вищу нагороду на Всесвітній виставці 1893 року в Чикаго. Після цього машиною зацікавилися багато власників ресторанів і готелів. А 1897 року американка запустила виробництво цієї техніки.

Мері Андерсон

Мері Андерсон народилася в американському штаті Алабама 1866 року. Після переїзду в найбільше місто штату Бірмінгем жінка відкрила прибутковий будинок, який і став приносити їй основний дохід. Також вона володіла ранчо і займалася виноградарством. Але в історію увійшла як винахідниця склоочисника.

Під час поїздки до Нью-Йорка взимку 1902 року в один із днів Андерсон помітила, що машиніст трамвая змушений їхати з відчиненим вітровим склом, щоб змахувати з нього руками краплі дощу і пластівці снігу. Це уповільнювало транспорт і знижувало машиністу оглядовість.

Після повернення додому Андерсон найняла інженера, який створив склоочисник для лобового скла за її кресленнями. Гумова щітка на лобовому склі приводилася в рух за допомогою важеля, який розташовувався всередині автомобіля. Для щільного прилягання склоочисника до скла використовувалася пружина.

У 1903 році Мері Андерсон отримала патент на свій винахід і спробувала продати ідею різним компаніям, проте скрізь отримала відмову. Тоді її винахід визнали комерційно непривабливим. Термін дії патенту закінчився 1920 року, а вже 1922 року американська компанія Cadillac стала першим у світі виробником, який став встановлювати на свої машини склоочисники конструкції Андерсон.

Марія Склодовська-Кюрі

Марія Склодовська з’явилася на світ 1867 року у Варшаві, столиці Царства Польського, яке тоді перебувало у складі Російської імперії. У 1891 році майбутня нобелівська лауреатка переїхала до Парижа, де вступила до Паризького університету. Марія стала однією з найкращих його випускниць, а пізніше вступила до Сорбонни.

У 1894 році Марія познайомилася з П’єром Кюрі, а вже наступного року стала Марією Склодовською-Кюрі. Подружжя разом працювало в одній лабораторії. У 1903 році Марія успішно захистила докторську дисертацію, в якій описувалося відкриття радію і полонію. За це відкриття Марія і П’єр отримали Нобелівську премію з фізики. Марія стала першою жінкою-лауреаткою премії.

1911 року Склодовська-Кюрі була удостоєна другої Нобелівської премії – цього разу з хімії за відкриття впливу радіації на людину. Вона досі залишається єдиною жінкою у світі з двома Нобелівськими нагородами.

Під час Першої світової війни Марія створила портативні рентгенівські апарати для використання в польових умовах. Після війни Марія Склодовська-Кюрі продовжила свої дослідження, а 1922 року її обрали членом Паризької медичної академії. Здоров’я Марії сильно погіршувалося через роботи з радіоактивними матеріалами, і вона пішла з життя 1934 року.

Ліза Мейтнер

Батьком Лізи Мейтнер був австрійський шахіст Філіп Мейтнер, проте дівчина не пішла його стопами. У 1901 році вона, попри заперечення батьків, вступила до Віденського університету. А вже 1905 року однією з перших серед жінок здобула науковий ступінь з фізики.

Пізніше Мейтнер перебралася до Берліна, де стала вивчати фізику під керівництвом Макса Планка. Там же вона познайомилася з Отто Ганом, разом з яким 1917 року відкрила елемент протактиній.

У 1930-х роках Мейтнер і Ганн проводили дослідження в галузі поділу ядра. Саме Лізі Мейтнер першій у світі вдалося розщепити атомне ядро на частини. Через політичні реалії гітлерівської Німеччини вчена не могла публікуватися спільно з Ганном, тож усі спільні статті виходили тільки під його ім’ям.

1944 року Ганн був нагороджений Нобелівською премією з хімії за відкриття ядерного розпаду. Сама Мейтнер так і не дочекалася Нобелівської премії. У 2018 році німецька компанія з виробництва текстовиділювачів Stabilo провела рекламну кампанію під слоганом Highlight the Remarkable (“Виділіть примітне”). Однією з героїнь рекламних плакатів і стала Ліза Мейтнер.

Грейс Гоппер

Грейс Гоппер народилася в Нью-Йорку 1906 року. У 1928 році вона закінчила коледж і стала бакалавром математики та фізики, а 1934 року здобула вчений ступінь з математики в Єльському університеті.

Під час Другої світової війни Гоппер вступила на службу у ВМС США. Її разом з іншими талановитими персонами визначили в групу досліджень автоматичних обчислень під керівництвом Говарда Ейкена. Вона однією з перших писала програми для комп’ютера Марк I.

Після війни Грейс Гоппер долучилася до команди розробників комп’ютера UNIVAC I і винайшла перший у світі компілятор. Під її керівництвом було написано мову систем обробки даних FLOW-MATIC, на основі якої 1959 року створили компільовану мову програмування Кобол.

Хоппер уперше використала стандартизацію як підхід до тестування комп’ютерних систем і компонентів, а також програмного забезпечення.

Кетрін Джонсон

Кетрін Джонсон з раннього віку виявляла здібності до математики. У 18 років вона з відзнакою закінчила коледж зі ступенем у галузі математики та французької мови. А 1939 року вступила до аспірантури Університету Західної Віргінії, ставши першою афроамериканкою-аспіранткою в історії цього навчального закладу.

Після відходу з університету Джонсон вступила на роботу в NACA (агентство, яке передувало NASA). З 1953 по 1958 роки жінка працювала як обчислювач польотних параметрів, а з 1958 року перейшла у відділ, який займався управлінням космічними польотами. Саме Кетрін Джонсон розрахувала параметри польоту корабля першого астронавта Алана Шепарда в травні 1961 року.

Джонсон стала однією з перших, хто протестував ЕОМ для автоматичного обчислення польотних параметрів. З її допомогою фахівці NASA розрахували траєкторію польоту “Аполлона-11” на Місяць 1969 року. Також жінка працювала над програмами польоту “Аполлона-13” і “Спейс Шаттлів”.

У 2018 році Кетрін Джонсон, як і Ліза Мейтнер, з’явилася в рекламній кампанії маркерів Stabilo Boss під слоганом Highlight the Remarkable (“Виділіть примітне”).

Стефані Кволек

Стефані Кволек з’явилася на світ 1923 року в сім’ї емігрантів із Польщі. Від свого батька вона перейняла любов до хімії. У 1946 році дівчина здобула вчений ступінь з хімії в Університеті Карнегі – Меллон.

Після випуску з коледжу Кволек влаштувалася на роботу в американську хімічну компанію DuPont. Спочатку дівчина сприймала свою зайнятість як підробіток, але поступово захопилася роботою. У 1959 році вона була удостоєна нагороди від Американського хімічного товариства.

Саме Стефані Кволлек винайшла волокно, яке ми знаємо як кевлар. У 1964 році DuPont вела розробку не заснованого на нафті нового елемента, який можна було застосувати при виробництві шин. Нове волокно було високо оцінено керівниками компанії. А 1971 року було створено сучасний кевлар.

Кволлек не припускала, що її винахід стане основою для створення сучасних засобів захисту від вогнепальної зброї, і не брала участі в їх розробці. У 1995 році Кволлек занесли до Національного залу слави винахідників США, ставши лише четвертою жінкою, кому це вдалося.
В тему
Exit mobile version