Мобільний зв’язок у нашій країні почав з’являтися в 90-ті — це були апарати, які складалися з двох частин: трубки та самого приймального пристрою. Популярні вони були, як правило, у «ділків» — перші моделі мобільних телефонів неможливо було носити одному, тому успішна людина мала помічника, який носив мобільний телефон.
Трохи пізніше з’явилися вже компактніші телефони, які можна було носити в руці. Але до кінця 90-х сам апарат мобільного зв’язку був досить монструозним, але це не заважало носити його на поясі, показуючи свою успішність. А той, хто не міг дозволити собі такий пристрій, купував муляжі із пластмаси. З малиновим піджаком виглядало цілком нормально.
Згадаймо про основні проблеми телефонів тих років.
В 90-ті діяв закон, який міг перешкоджати розвитку зв’язку. Щоб мати мобільний телефон, потрібно було отримати дозвіл від регулятора та заплатити держмито у розмірі 4$. Для крутих хлопців це було не великою статтею витрат, але бюрократична частина брала своє — треба було витратити час цю процедуру.
Вже до кінця останнього десятиліття минулого століття дозвіл видавався прямо в салонах стільникового зв’язку. Досі достеменно незрозуміло, для чого це було — одні джерела стверджують, що через спадщину СРСР інші ж пов’язують таке рішення із збігом частот військового радіообладнання.
У «досімкартівську» епоху телефонний номер був прив’язаний залізно до апарату. Щоб його змінити, потрібно було звертатися до офісу стільникового зв’язку для перепрограмування телефону. З 1998 року почала активно розвиватися епоха GSM і номер змінювати стало дуже просто.
Порівняно з поточними реаліями, якість стільникового зв’язку в 90-х і навіть у першій половині «нульових» була жахливою. Базових станцій було мало, і пристрій міг просто не працювати навіть у квартирі, не кажучи вже про цокольні поверхи і метро. А про використання стільникового телефону на дачі не йшлося — за містом ніякого зв’язку не було. Проблема зникла сама по собі через бурхливу популяризацію стільникового зв’язку та зниження тарифів.
Абонент оплачував як вихідний, і вхідний дзвінок. Вартість хвилини могла сягати кількох доларів. Розмовляти по мобільному телефону у 90-ті і навіть перші кілька років «нульових» було дорогим задоволенням. Та й самі апарати до 2000 року коштували пристойних грошей.
Часто абонент використовував “мобілу” у зв’язці з пейджером, щоб не витрачати зайві гроші – текстову інформацію можна було отримувати на пейджер. Плюс в тому, що були тарифи з фіксованою щомісячною оплатою і можна було отримувати велику кількість повідомлень.
Украинцам объяснили, почему не стоит встраивать микроволновую печь в шкаф. Популярное дизайнерское решение может создать…
Українцям пояснили, чому не варто вбудовувати мікрохвильову піч в шафу. Популярне дизайнерське рішення може створити…
Известный астролог Павел Глоба прогнозирует, что 2024 год станет трансформационным для всех, поскольку Плутон входит…
Відомий астролог Павло Глоба прогнозує, що 2024 рік стане трансформаційним для всіх, оскільки Плутон входить…
18 травня 2024 року набуває чинності закон про мобілізацію, який зобов'язує всіх чоловіків оновити свої…
Дмитро Лазуткін заявив, що перевірка документів продовжиться, у тому числі на вулиці, де до людей…