Радянський союз мав дуже багату природу. І порід дерев, що росли у ній, безліч. Але чомусь вулиці міст із часів СРСР масово засаджені тополями. І це рішення виявилося не найвдалішим, про що свідчать регулярні загоряння пуху та алергічні реакції у багатьох людей.
Чому ж вибір упав саме на це дерево?
Сталін вирішив
Поширена версія, що до ідеї засадити весь СРСР тополями приклав руку особисто Сталін.
Активна висадка тополь розгорнулася на початку 1950-х років.
Радянський Союз активно відновлювався після війни. Відбудовувалися розбомблені міста. Зводилося багато нових будівель, вулиць, площ. Закладалися сквери на честь полеглих воїнів.
Радянська влада прагнула зробити міста гарними. Велика увага після війни приділялася здоров’ю людей.
Тому в якості дерева для масового озеленення і була обрана тополя, завдяки низці її переваг.
Тополі, тополі, сонцем короновані
Тополі ростуть дуже швидко — за рік деякі види додають по 2 метри на зріст. Тому вибір дерева для озеленення радянських міст вирішував питання швидкості відновлення їхнього мирного вигляду.
Друга перевага тополі — її здатність до абсорбції шкідливих речовин із повітря. Вона є природним фільтром . Тополя здатна витягнути з атмосфери масу шкідливих частинок.
Дерево — лідер із вироблення кисню. Одна тополя дає її за добу стільки, що здатна забезпечити 4 чоловік чистим повітрям.
Тополя росте інтенсивно перші два десятиліття, а потім зростання у більшості видів зупиняється. Натомість дерево добре реагує на обрізання, відновлюючись навіть після екстремального укорочування. Тополя розглядалася як тимчасове рішення — швидко озеленити, а потім облагороджувати території різноманітними рослинами, поступово прибираючи тополі.
Спочатку передбачалося вирощувати пірамідальні види.
Їхня перевага — компактність. При висадці вздовж доріг такі тополі не заважали б проїзду. А біля будинків не перешкоджали б інсоляції житла, котрій у ті роки приділяли величезну увагу.
Тополиний пух, спека…
Але як це часто буває, багато пішло не так, як мав на увазі ідеальний план озеленення.
Про шкоду та пожежну небезпеку пуху автори проекту були чудово обізнані. Але тополя — дводомна рослина, тобто має чоловічу та жіночу особину.
Автори проекту озеленення вказували, що масово висаджуватимуться лише чоловічі тополі, які не виробляють пух.
Тому саджанці мали піддаватися ретельному відбраковуванню.
Але як це часто бувало в СРСР, кількість виявилася важливішою за якість.
Буквально за кілька років озеленення спростили собі роботу. І замість пірамідальних чоловічих тополь стали висаджувати будь-які.
У тополі виявилося ще одна цікава властивість. Хоча вона сам чудово переносить погану екологію та екстремальну обрізку, але в складних умовах її чоловічі особини перероджуються згодом на жіночі. Тому через роки ґендерна рівність порушується.
Так як жіночих особин ставало більше і більше, то за кілька десятиліть країна заповнилася деревами, які в сезон покривають все навколо своїм пухом.
